среда, 23 октября 2019 г.
среда, 16 октября 2019 г.
Для учнів 2-А класу
Байка
Структура байки | Персонажі | Художні засоби |
Оповідна частина (розповідь) + Повчальна частина (мораль) | люди, тварини, рослини, птахи, предмети | алегорія сатира іронія |
Портфоліо байки
1) Історія виникнення. Байка виникла з фольклорних джерел – казок, прислів’їв.
2) Значення слова. Байка - грецьке айнос – глибокодумне оповідання, що потребує тлумачення.
3) Байка – невелике, переважно віршоване алегоричне оповідання сатиричного і повчального змісту
4) Першу байку було створено в Давній Греції у VIII— VII ст. Гесіод «Соловей і Яструб»
5) Езопова (езопівська) мова — мова, сповнена натяків, недомовок, у якій думка автора має замасковану форму.
Мова байок - мова проста, невигадлива, наближена до розмовної, відсутні метафори.
6) Художні засоби
Алегорія - зображення людей в образах тварин, предметів, явищ.
Лисиця в байках постає алегорією хитрості, осел — глупства й упертості, свиня — невдячності й невігластва, лев — сили й влади, вовк — хижацтва.
Персоніфікація або уособлення - тварини наділені людськими здібностями та рисами
Сатира - різновид комічного, художній прийом, заснований на різкому висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності.
Гумор - різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах. (доброзичливе висміювання)
Іронія – різновид комічного, висміювання, насмішка
8) Головна мета байки — виховна. На доступних прикладах вона пояснює важливі закони людського співіснування, навчає відрізняти справжні чесноти від удаваних, допомагає переосмислити складні життєві ситуації.
7) Видатні байкарі
Езоп (Давня Греція VІ ст.. до Р.Х.) – родоначальник жанру байки
Федр (Давній Рим, І ст.. після Р.Х.) – творець літературної байки
Жан де Лафонтен (Франція, XVII ст.) - звеличив жанр байки
Іван Крилов (Росія, ХІХ ст.) – його байки «книга мудрості самого народу»
Українські байкарі: Григорій Сковорода, Петро Гулак-Артемовський, Левко Боровиковський, Євген Гребінка, Леонід Глібов, Б. Грінченко, П. Глазовий, М. Годованець
Лафонтен Оспівую в байках героїв я буденних, Яких не знав Езоп в своїх краях священних. Дають уроки нам правдиві ці пісні. Тут розмовляють всі, і риби мовчазні,— Стосуються й людей повчальні їх поради, — У образах тварин людські видніші вади! | Д.Білоус Твоя тут пам 'ять, Леоніде Глібов, Нащадки сіверян, полян, дулібів, Малята вчать ті сонячні слова, Що, ніби чародійник з рукава Ти сипав їм і в мудрості не схибив. | М. Годованець Сократ і Бабрій, Федр і Лафонтен, Сковорода, Крилов — всім вистачило тем. Всім шлях премудрий розкривався, Хто до Езопа добувався. Хто позичав сюжетів та ідей. Що байкою збагачують людей. |
Езоп (VI ст. до н. є) – родоначальник байки
Езоп жив у давній Греції дві з половиною тисячі років тому (у VI ст. до н.е.). Його вважають основоположником байки. Кажуть, що байкар був рабом-невільником, за походженням фракійцем чи фрігійцем. Як оповідається в легенді, Езоп був благородним, розумним, умів слухати людей, співчувати їм. Природа не наділила його вродою: Езоп був кривий і горбатий, та мав неоціненний скарб — розум. Езоп не міг підкоритися рабству, і у своїх байках він завжди говорив про вільні людські почуття і права. Стверджують, що він написав близько 400 байок, а за іншими відомостями — близько 650. Його засудили у Дельфах, несправедливо звинувативши у крадіжці золотого кубка із храму Аполлона, і вбили, скинувши з високої скелі у безодню…
Через декілька століть невідомий упорядник зібрав історії про легендарного байкаря і записав їх як «Повість про Ксанфа-філософа і Езопа, його раба...». У ній автор розповів, що легендарний Езоп був вихідцем із Фрігії — країни в Малій Азії. Він був не лише рабом — доля наділила його й потворною зовнішністю: мав непривабливе обличчя, непропорційні частини тіла, короткі руки і горб на спині. До того ж, кульгав та був німим.Перші збірки Езопових байок було видано для потреб освіти. Саме на його байках, перекладених латиною, вчилися у школах середньовічної Європи. До наших часів збереглося близько трьохсот байок Езопа.
Байкарі всіх часів зверталися до Езопових байок як до джерела мудрості. Грек Бабрій, римлянин Федр також писали байки на Езопові сюжети. Зі 135 байок Федра 47 складено за Езопом. У XVII столітті за сюжетами Езопа 109 байок написав французький поет Жан де Лафонтен, користувалися ними і німецький філософ-просвітитель Лессінг, і російський байкар Іван Крилов. В Україні за зразками давніх Езопових байок складали свої твори Григорій Сковорода, Леонід Глібов та інші.
Найвідоміші байки Езопа: «Вовк та Ягня», «Крук і лисиця», «Лебідь, Щука і Рак», «Лисиця і виноград», «Мурашки і цикада» та інші.
воскресенье, 6 октября 2019 г.
Для учнів 3-Б класу чудовий мультфільм
Адам Міцкевич (1798–1855) «Світязь»
Повідомлення про озеро Світязь. Світязь - найглибше озеро України, а також найбільше за об'ємом прісноводне озеро в країні. Належить до групи Шацьких озер, розташованих на території Шацького національного природного парку на Волині. Площа озера 26 км2, найбільша глибина більше 59,0 м, хоча середня глибина становить 6,3 м, а прибережна смуга мілководна. Прозорість води до 8 м. Верхні шари води влітку прогріваються до 20 °С і більше, на глибині температура води постійна і становить 9 °С. В озері зустрічаються рідкісні форми дольодовикової фауни. Рослинність озера рідкісна, окремі занесені до Червоної книги: лобелія Дортмана, наяда(у давньогрецькій міфології так називали німф, що жили у воді), прибережниця одноквіткова, полушник озерний. Навколо озера росте ліс, який обіймає його ніби смарагдовим кільцем. Озеро оголошено заказником разом із лісовими масивами площею 847гектарів.Тут росте дуб, ялиця, граб, осика, сосна, вільха береза, а серед лісового різнотрав’я – рідкісні орхідеї. Також тут можна побачити ягоди: чорницю, брусницю, суницю. Створилося озеро внаслідок провалу шарів земної кори в підземні пустоти. Версія геологів про походження унікального озера співпадає з народною легендою. Протягом довгого історичного періоду озеро належало різним державам. Можливо, саме тому про нього існує багато легенд. Одну з них використав Адам Міцкевич для написання балади «Світязь». Його захоплювали вчинки героїв минулого, їх патріотизм.
Балада «Світязь» побудована на матеріалі слов’янської історії, легендаризованої, поетизованої митцем у дусі романтизму. У даній баладі, як і в інших ранніх творах, багато місця відведено місцевому колориту. Місцевий колорит – це сукупність достовірних деталей, які передають географічні й національні особливості місця подій, атмосферу й обстановку новогрудських країв. Невипадково тут згадуються реальні географічні місця: озеро Світязь – одне з найпрекрасніших місць України; Новогрудокмістечко, яке нині входить до складу Білорусії(Міцкевич народився неподалік від нього); Плужини – маєток, де проживав Михайло Верещак, брат коханої поета. Про місцевий ландшафт свідчать назви місцевих сіл: Царини, Заосьє, Рута, Щорси, руїни замків, бори, дороги, вибалки. Прикмети Новогрудського регіону, томоміміка, а також одяг, звичаї, діалект надають емоційній атмосфері твору відчуття достовірності, передають екзотичність волинсько-української природи. Це дозволяє письменникові наблизити легендарне минуле до дійсності, показати, що життя слов’ян має глибоке коріння в історії, для того, щоб жити далі, треба знати про те, що було, бути гідним пам’яті своїх предків.
Легенда про озеро Світязь. Вороги напали на прекрасне місто Світязь. Нікому було його обороняти, бо князь зі своєю дружиною пішов допомогти в нерівній боротьбі другові-сусідньому князю. Залишилися в місті лише діди, жінки з дітьми та юна княгиня. Не хотіли волелюбні жителі міста загинути від руки загарбника, жити в неволі, зазнати глуму та знущань. Тому вирішили прийняти смерть. Озеро поглинуло їх, даруючи безсмертя. На воді одразу з явилися квіти неймовірної краси. Вороги зривали їх, але одразу падали мертві. І досі на водах Світязя милується Божим світлом чудове латаття, нагадуючи нащадкам про подвиг простих жінок, про їх безмежну гордість, про любов до батьківщини. У цій баладі А. Міцкевич показав трагедію польського народу, який героїчно боровся за свою незалежність, але у нерівній боротьбі втратив її.
Аналіз балади
Тема: показ боротьби польського народу за незалежність; загибель жителів Світязя Ідея: уславлення патріотизму простих людей. (Воля, незалежність народу, служіння батьківщині, протест проти гноблення). Сила народу - у його єдності, вірі, патріотах Розмір чотиристопний дактиль
Римування: перехресне.
Елементи сюжету Експозиція: опис озера Світязь. Зав язка ʼ : бажання дізнатися про таємницю озера. Розвиток дії: поява князівни, розповідь про Туганову державу, напад ворогів. Кульмінація: небажання потрапити в неволю та добровільна смерть. Розв язка: біле латаття як згадка про подвиг народу. Образи балади. Жителі міста – люди сміливі, горді. Вони обрали волю і смерть, але не скорилися ворогові. Білі квітки, на які перетворилися жінки та дівчата Світязя, символізують: духовну красу та незламність народу.
Реальне: напади ворогів; деякі патріоти віддають перевагу смерті, а не ганьбі, неволі; підкорення ворогом.
Фантастичне: персонаж — світязянка, яку витягли рибалки; занурення міста у воду.
Символи балади "Світязь":
Вода — символ першоматерії, плодючості, початку й кінця всього сущого на землі; у християн — символ очищення від гріхів, смерті й поховання, життя і воскресіння із мертвих, чесності й правдивості, сили, дівчини та жінки.
Синій, блакитний колір — символ довір’я, безкінечності, суму. Це колір неба і води. У християнській культурі він асоціюється з вічною божественною істиною. Означає також доброчесність, добру славу, вірність.
Білий колір — символ невинності, чистоти, доброчесності, світла, сонця, життя, вічності. У християнських традиціях біле означає спорідненість із Божим світом. У білому зображуються ангели, святі. Водночас білий має і протилежну символіку: це знак смерті, порожнечі, мовчання.
Лілія (купава) — символ цноти, чистоти, непорочної краси. Водночас вона — символ смерті, відданості, квітка Пресвятої Діви.
Зелений колір — колір трави, символ природи, молодості, плодючості, краси і радості, ствердження життя, миру.
среда, 2 октября 2019 г.
вторник, 1 октября 2019 г.
Для учнів 3-Б класу
Завдання до балади Шиллера "Рукавичка". Малюємо в зошиті руку (можна обвести власну руку). На пальчиках- сюжет твору, на долонці- герої твору, верх рукавички- риси характеру героїв.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)