Байка
Структура байки | Персонажі | Художні засоби |
Оповідна частина (розповідь) + Повчальна частина (мораль) | люди, тварини, рослини, птахи, предмети | алегорія сатира іронія |
Портфоліо байки
1) Історія виникнення. Байка виникла з фольклорних джерел – казок, прислів’їв.
2) Значення слова. Байка - грецьке айнос – глибокодумне оповідання, що потребує тлумачення.
3) Байка – невелике, переважно віршоване алегоричне оповідання сатиричного і повчального змісту
4) Першу байку було створено в Давній Греції у VIII— VII ст. Гесіод «Соловей і Яструб»
5) Езопова (езопівська) мова — мова, сповнена натяків, недомовок, у якій думка автора має замасковану форму.
Мова байок - мова проста, невигадлива, наближена до розмовної, відсутні метафори.
6) Художні засоби
Алегорія - зображення людей в образах тварин, предметів, явищ.
Лисиця в байках постає алегорією хитрості, осел — глупства й упертості, свиня — невдячності й невігластва, лев — сили й влади, вовк — хижацтва.
Персоніфікація або уособлення - тварини наділені людськими здібностями та рисами
Сатира - різновид комічного, художній прийом, заснований на різкому висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності.
Гумор - різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах. (доброзичливе висміювання)
Іронія – різновид комічного, висміювання, насмішка
8) Головна мета байки — виховна. На доступних прикладах вона пояснює важливі закони людського співіснування, навчає відрізняти справжні чесноти від удаваних, допомагає переосмислити складні життєві ситуації.
7) Видатні байкарі
Езоп (Давня Греція VІ ст.. до Р.Х.) – родоначальник жанру байки
Федр (Давній Рим, І ст.. після Р.Х.) – творець літературної байки
Жан де Лафонтен (Франція, XVII ст.) - звеличив жанр байки
Іван Крилов (Росія, ХІХ ст.) – його байки «книга мудрості самого народу»
Українські байкарі: Григорій Сковорода, Петро Гулак-Артемовський, Левко Боровиковський, Євген Гребінка, Леонід Глібов, Б. Грінченко, П. Глазовий, М. Годованець
Лафонтен Оспівую в байках героїв я буденних, Яких не знав Езоп в своїх краях священних. Дають уроки нам правдиві ці пісні. Тут розмовляють всі, і риби мовчазні,— Стосуються й людей повчальні їх поради, — У образах тварин людські видніші вади! | Д.Білоус Твоя тут пам 'ять, Леоніде Глібов, Нащадки сіверян, полян, дулібів, Малята вчать ті сонячні слова, Що, ніби чародійник з рукава Ти сипав їм і в мудрості не схибив. | М. Годованець Сократ і Бабрій, Федр і Лафонтен, Сковорода, Крилов — всім вистачило тем. Всім шлях премудрий розкривався, Хто до Езопа добувався. Хто позичав сюжетів та ідей. Що байкою збагачують людей. |
Езоп (VI ст. до н. є) – родоначальник байки
Езоп жив у давній Греції дві з половиною тисячі років тому (у VI ст. до н.е.). Його вважають основоположником байки. Кажуть, що байкар був рабом-невільником, за походженням фракійцем чи фрігійцем. Як оповідається в легенді, Езоп був благородним, розумним, умів слухати людей, співчувати їм. Природа не наділила його вродою: Езоп був кривий і горбатий, та мав неоціненний скарб — розум. Езоп не міг підкоритися рабству, і у своїх байках він завжди говорив про вільні людські почуття і права. Стверджують, що він написав близько 400 байок, а за іншими відомостями — близько 650. Його засудили у Дельфах, несправедливо звинувативши у крадіжці золотого кубка із храму Аполлона, і вбили, скинувши з високої скелі у безодню…
Через декілька століть невідомий упорядник зібрав історії про легендарного байкаря і записав їх як «Повість про Ксанфа-філософа і Езопа, його раба...». У ній автор розповів, що легендарний Езоп був вихідцем із Фрігії — країни в Малій Азії. Він був не лише рабом — доля наділила його й потворною зовнішністю: мав непривабливе обличчя, непропорційні частини тіла, короткі руки і горб на спині. До того ж, кульгав та був німим.Перші збірки Езопових байок було видано для потреб освіти. Саме на його байках, перекладених латиною, вчилися у школах середньовічної Європи. До наших часів збереглося близько трьохсот байок Езопа.
Байкарі всіх часів зверталися до Езопових байок як до джерела мудрості. Грек Бабрій, римлянин Федр також писали байки на Езопові сюжети. Зі 135 байок Федра 47 складено за Езопом. У XVII столітті за сюжетами Езопа 109 байок написав французький поет Жан де Лафонтен, користувалися ними і німецький філософ-просвітитель Лессінг, і російський байкар Іван Крилов. В Україні за зразками давніх Езопових байок складали свої твори Григорій Сковорода, Леонід Глібов та інші.
Найвідоміші байки Езопа: «Вовк та Ягня», «Крук і лисиця», «Лебідь, Щука і Рак», «Лисиця і виноград», «Мурашки і цикада» та інші.
Комментариев нет:
Отправить комментарий