понедельник, 30 марта 2020 г.

Учням 2(6 класу) Рей Бредбері "Усмішка"


Анкета твору
1.Автор: Рей Дуглас Бредбері (1920 2012)
2. Назва твору: «Усмішка» (1952)
3. Герої: картина Л. да Bінчі «Джоконда», хлопчик Том, Гpiгcбi, один з черги, натовп, поліція 
4. Місце та час дії. Зруйноване місто, «святковий» день 2061 року 
5. Сюжет. Усмішка Джоконди стала «героем» оповідання Рея Бредбері. 
Восени 2061 вцілілі після атомних бомбардувань жителі великого міста відзначають свято - досить дивним, на наш погляд, способом: ламають i трощать все, що дивом збереглося після катастрофи. Свідком цих «святкових» подій став хлопчик Том. Том стає у чергу - влада дозволила кожному бажаючому плюнути на ... картину Леонардо да Bінчі «Джоконда». Натовп не тільки плює, але й рве картину на шматки, утоптує в бруд, ламає раму. Жахливе i страшне видовище. Письменник залишає надію - в руки Тома потрапляс шматочок полотна з посмішкою Джоконди. 
6. Жанр. Фантастика, антиутопія, оповідання 
7. Тема. Твір про те, як у далекому майбутньому люди знищили «Джоконду» Леонардо да Biнчі, а маленький хлопчик Том врятував шматочок полотна з усмішкою Джоконди; про майбутнє людства, занепад цивілізації, загибель краси, ідеалів. 
8. Ідея. Бредбері утверджує, що краса, увічнена в шедеврах світового мистецтва, знайде свою стежку до людських сердець. Духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
9. Конфлікт. У творі декілька конфліктів: між Томом i натовпом, між  людиною i суспільством, між красою i вандалізмом. 
10. Людство майбутнього в оповіданні Р.Д. Бредбері «Усмішка»: зруйновані міста; дороги, понівечені від бомбардування; радіоактивні  поля; одяг iз грубої мішковини; «свята» ненавистј та руйнації; ненавидять минуле; відмова від цивілізації, надія на відродження "нової" цивілізації («з 'явиться людина з душею..., в якої душа горнеться до гарного...»). 
11. Духовний шлях Тома 
  • Том — сільський хлопчик, єдина дитина в черзі
  •  Бажає пвзяти участь у руйнації та ненависті
  • Замислюється: навіщо плювати, знищувати все прекрасне, вбивати, руйнувати все навколо.
  • Цікавиться, чи повернеться цивілізація
  • Зачарований красою витвору мистецтва
  • Розуміє силу Краси та Мистецтва
  • Не може плювати й нищити картину
  • Відриває шматок картини з посмішкою Джоконди
  • Не бажає бути одним із черги
  • Збірігає "усмішку" як символ краси, мистецтва
  • Обирає новий шлях "назустріч ранку" - назустріч новій цивілізації
  • "Людина з душею"
  • Став справжньою Людиною під впливом мистецтва
    12. Символічні образи
    - Картина Л. да Bінчі «Мона Ліза» - символ краси, мистецтва та відродження духовності.
    - Усмішка Джоконди - символ краси, добра та загадкової життєдайної сили мистецтва
    - Хлопчик - символ майбутнього, нового покоління
    - Ранок - символ надії на краще
    13.Мета автора. Твір Р. Д. Бредбері - застереження від можливого лиха, адже, на думку автора, люди є творцями свого майбутнього.
    14.Висновок. Рей Бредбері, як i Леонардо да Biнчі, мріяв про духовно просвітлене людство, про велич людини, її моральне відродження, про перемогу добра над злом, краси над ненавистю. Проте реальна дјйсність вимагала від нього показати жахливий стан людства i його темне майбутне. Зазираючи на кілька стоіть уперед, Бредбері дає трагічні відповіді на запитання, що висунув у своєму мистецві Леонардо да Biнчі: людина й людство прямують хибним шляхом, вони втрачають все світле, піднесене, прекрасне. Однак, як i його великий попередник, Бредбері вірить у духовне відродження людини. Якщо в cepці i хоча б однієї людини перемагає добро: світ ще не загинув, людство ще може врятуватися.
    При створенні картини Л. да Biнчі використав засіб «сфумато» — ледь відчутний серпанок, iмлу, що огортае постать Мони-Лізи. Завдяки цьому вона стає ще більш загадковою.
    Джоконда - це не портрет коханої жіннки. Це сповідь художника у фарбах. Його розуміння людини, світу, самого себе, Бога i Диявола, всього сущого, що знаходить втілення в людині. Один вчений писав: "Бог i Диявол - це добро i зло. А поле їхньої битви - серце Джоконди. А відображення їx битви - її обличчя”.  Отже, ”Джоконда” - це портрет людини взагалі в yciй її складності й суперечливості. Яка ж вона, людина?.. Це питання хвилювало й письменника ХХ століття Р .Бредбері, який переносить нас у далеке майбутне. В оповіданні ” Усмішка” автор не тільки використовуе образ Джоконди, але й художні прийоми Леонардо да Вінчі, i розвиває його ідеї.
    Леонардо да Biнчі « Джоконда»
    Рей Бредберi «Усмішка»
    Анатомія людини
    Анатомія майбутнього людства
    Відображення складного внутрішнього світу людини
    Відображення духовного стану цивілізації
    Напівфантастичнии пейзаж
    Пейзаж iз далекого майбутнього, що має i земні обриси
    Сфумато — сутінки, імлa, неяскраве освітлення
    Дія відбувається рано-вранцј, в туман (день не сонячний, похмурий, оповідання завершується вечірніми сутінками
    Боротьба добра i зла, Бога i Диявола в серці людини
    Боротьба добра i зла, краси й ненависті в серці Тома
    Жінка у жалобі, але її обличчя освітлене посмішкою
    Морок суспільства, але тут є світлий образ Тома
    Сила духовної краси
    Краса перетворює душу Тома
    Загадка людини
    Загадка людства i його майбутнього
    Велич людини
    Мрія про «людину з душею»
    Узагальненість образу Джоконди
    Загальний образ майбутнього
    Джоконда — поєднання різних начал у людині, боротьба між ними
    Показ боротьби piзних сил у житті людства
    Тривога за людину: що переможе в ній— добро чи зло, Бог чи Диявол
    Тривога за все людство: яким воно буде
    Думка про духовне відродження людини
    Думка про духовне віродження людства, що починається з духовного відродження людини

    суббота, 28 марта 2020 г.

    Учням 3(7)-Б класу

    Рюноске Акутагава "Павутинка"
                                       Щоб переглянути матеріал, тисніть на картину
    Перша зустріч із митцем може стати початком тривалого діалогу з ним протягом життя. Його твори не можна читати швидко й голосно, вони потребують душевного спокою, тривалих роздумів. А ще — занурення у власне «я». Завдяки цим творам ми можемо побачити себе зовсім іншими.
                                                            Р. Акутаґава серед друзів 1919 р.
    Найдавнішою релігією японців був синтоїзм (синто означає «шлях богів»), яка забезпечує участь японців у традиціях, ритуалах, домашніх обрядах. Основна мета синтоїзму — осмислення й виконання волі предків у сім’‎ї, суспільстві, державі. А в VI ст. в Японії поширився буддизм, який приніс ідею особистої відповідальності людини за власні вчинки. Божество Будда є центральним символом буддизму. Він має різні зображення та інтерпретації, а його вчення спрямоване на духовне вдосконалення людини, на те, щоб вона пізнала саму себе й усвідомила, що «нічого не залишається без відповіді»: якщо ти вчиняєш добре, то на тебе чекає теж добро, а якщо погано, тобі доведеться відповідати перед вищою силою. У буддизмі поширеним є уявлення про нірвану — стан духовного просвітлення, якого має прагнути кожна людина. У широкому смислі Будда розуміється як Просвітлення, Мудрість, Істина і Справедливість. У сучасній Японії синтоїзм і буддизм мирно співіснують.
    Першим твором Р. Акутаґави, який з’‎явився українською мовою в 1969 р., було оповідання «Мандарини» в перекладі Івана Дзюби. Він же переклав і новелу «Павутинка» в 1970 р. Цьому видатному перекладачеві належить найбільше перекладів творів митця. Геннадій Турков і Василь Бойко також зверталися до перекладу художніх текстів японського письменника.
    Павутинка (1917)
    Історія створення
    Новела «Павутинка» уперше була надрукована в журналі «Червоний птах», який видавала група японських письменників у 1918-1936 pp.спеціально для дітей з метою розвитку їхньої моралі й талантів. Рюноске Акутаґава прагнув у цьому творі бути зрозумілим дітям і водночас хотів утілити глибокий моральний зміст у довершеній формі.
    Коментарі. В Японії явища природи здавна мають прихований зміст. Наприклад, журавлик — символ процвітання, удачі й довголіття; птахи й метелики — символ любовних почуттів і щастя; апельсин — продовження роду; вишня — ніжності й неповторності життя; бамбук — стійкості й мужності. Лотос уважається в Японії священною квіткою, пов’‎язаною з буддизмом. Лотос символізує саме вчення Будди, утілюючи досконалість, мудрість, духовну чистоту, прагнення до моральної довершеності й просвітлення. Ця квітка нагадує про те, що в якому б середовищі не народилася людина й де б не перебувала, вона здатна досягти високого ідеалу. Адже лотос починає зростання на дні озера в бруді й воді. Він повільно росте вгору, а коли виходить на поверхню озера, перетворюється на чудову квітку.
    Тому ще одне символічне значення лотоса — це перемога краси й чистоти над брудом життя. Та чи кожен може здобути цю перемогу?
    І що потрібно для цієї перемоги? Про це варто поміркувати, читаючи новелу «Павутинка».
    Цвітіння лотосів у Японії

    «Павутинка» аналіз

    Жанр: філософська новела 

    (твір короткий за обсягом, має одного головного героя — Кандату; розповідається про два епізоди з його життя, сюжет твору напружений: читач весь час очікує, чи дістанеться Кандата раю; фінал несподіваний. Автор порушує важливі питання людського буття - сенс життя, місце в ньому милосердя та гуманізму,  відповідальності за свої вчинки)
    Тема: протистояння добра і зла, Будда дає шанс Кандаті вибратися з пекла. 
    Ідея: утвердження принципів гуманізму; тільки добрі справи допоможуть досягти гармонії з собою, жити в добрі та злагоді зі світом; людина несе відповідальність за кожен свій вчинок. 
    Головна думка: Кожен повинен відповідати за свої вчинки. Існує вища справедливість, і за все прийде розплата. 
    Композиція. Три частини Рай → Пекло → Рай. (Композиційний прийом - обрамлення)
     Художнійчас час: прописується лише для подій, що відбуваються в раю: з ранку до полудня. Саме цей час асоціативно пов 'язаний i3 сонцем, світлом, красою, добром та гармонією, що панують у раю. У пеклі час зупинився. В цій "безодні" панує суцільна темрява

    М. Пурін. Ілюстрація до твору Р. Акутаґави «Павутинка». 2011 р.

     Елементи сюжету новели «Павутинка» 
    Експозиція - Будда ходить в раю.
    Зав'язка - Будда випадково заглядає в пекло і бачить Кандату і вирішує йому допомогти. 
    Розвиток подій - негідник бачить павутинку і дереться вгору, прагнучи потрапити в рай. 
    Кульмінація - Кандата дивиться вниз, в пекло, бачить грішників, які лізуть за ним, проявляє свою агресивну егоїстичну сутність. 
    Розв'язка - павутинка обривається над головою Кандата, грішник тепер назавжди летить в пекло. 
    Епілог - Будда міркує про нереалізований грішником шанс. Будда і лотоси.
    «Павутинка» символи

    Будда — Добро, гармонія, спокій, моральний ідеал.
    Лотос вважається в Японії священним квіткою, пов'язаною з буддизмом. Лотос символізує вчення Будди, втілюючи досконалість, мудрість, духовну чистоту, прагнення до моральної досконалості і просвітлення. Згідно японської міфології - існує Світове Дерево, що з'єднує три рівня світобудови: корінь знаходиться в мулі (болоті), стебло - в воді, а листя і квітка - звернені до неба.
     Лотос нагадує про те, що в якому б середовищі не народилася людина і де б не перебувала, вона здатна досягти високого і світлого ідеалу. Адже Лотос починає рости на дні озера, в грязюці і воді; він повільно росте вгору, а коли виходить на поверхню озера, перетворюється в чудову квітку. Тому ще одне символічне значення лотоса - це перемога краси і чистоти над брудом життя.
    Вода, озеро - початок і кінець всього сущого на землі, символ очищення душі і тіла, джерело життя. (Опуститися в озеро означає, з одного боку, смерть, а з іншого - зцілення і відродження) 
    Павук для японців (з позицій буддизму) - Великий Ткач, Творець світу, його центр; посередник між світами, простором і часом; символ мудрості; символ життя - пряде нитку Долі.
    Павутина (з позицій буддизму) - символ сходження, підйому (синонімічні поняття - гора, хрест, сходи, дерево, ліана) нитка Долі, якою Великий Ткач (павук) прив'язує людей до павутиння життя (минуле - теперішнє - майбутнє) символ скороминущості життя і плинності часу; спіраль уособлює собою творіння і розвиток; символ праведного життя, шлях до порятунку душі. Срібляста нитка - в східних філософів це нитка, яка тримає життя людини.
    Павутинка-нитка: - на земному шляху Кандата тільки одну добру справу; - нитка долі, один кінець якої - в руках людини, інший - у владі вищої сили, провидіння; - зв'язок між світами: рай - земля - ​​пекло. 
    Річка Сандзунокава, Криваве озеро, Шпильова гора, Кандата - зло, недоліки людини, розплата за злочинне життя на землі. 
    Ранок - початок нового, схід сонця, надія, переродження душі.
    Художній 3aciб: антитеза (рай - пекло; краса - жахіття, спокій, умиротворення - пекельні муки)

    Образ Кандати. Герой вчинив багато злочинів: убивав, грабував, підпалював, але все ж на його рахунку знайшлась одна добра справа: він врятував павучка. Потрапивши в Пекло, Кандата неймовірно страждає i прагне потрапити до Раю завдяки павутинці, яку спустив Будда. Але герой залишився безмежним егоїстом, він немає співчуття до інших грішників. Через алегоричний образ Кандати виражено повчання: «егоїзм губить людину".
    Паутинка у розумінні Будди
     Павутинка у розумінні Кандати
    Усвідомлення та спокута гріхів
    можливість вибратися з пекла
    свідоме прагнення до змін
    "не доведеться страждати на Шпилястій горі i потопати в Кривавому озері"
    порятунок душі зa добрi вчинки
    можливість опинитися в раю
    духовне сходження
    перервана павутинка - неможливість духовних змін Кандати
    моральна відповідальність за свої вчинки
    порятунок від фізичних страждань

    Карма — частина філософії буддизму. Це сукупність ycix добрих i злих справ, котрі людина здійснила протягом попередніх icнувань i котрі визначають її долю.
    Діючи чесно, справедливо, намагаючись осягнути вищу реальність, людина може перемогти карму, вийти з кола постійних перероджень (сансара) i досягги нірвани — абсолютного спокою. Для того, щоб досягги нірвани, слід найперше усвідомити чотири благородні істини: 
    1) життя — страждання; 
    2) причиною страждань є людські пристрасті i бажання; 
    З) позбутися страждань можна лише відмовившись від земних бажань, від жадоби життя, занурившись в нірвану; 
    4) iснye священний шлях позбавлення від страждань i досягнення нірвани. За словами Будди: "не радіти, але i не сумувати, піднятися над всім цим”.
    На відміну від християнства, в буддизмі навіть грішник має шанс на порятунок, завжди є надјі припинити страждання. Цей шанс справжнє диво (дивний збіг обставин, подій, ситуацій), дарунок долі який випадає раз на віку, але в житті грішника має бути бодай одна добра справа. 
    Лотосове (небесне) озеро - так в буддизмі розуміли рай. На західному небі, в лотосовому раю, розташоване лотосове озеро, де сидить Будда. Кожний лотос, що росте на цьому 03epi, співвідноситься з душею померлої людини. Рай Будди також уявляли як сади з квітучими різнокольоровими лотосами у водоймах. 
    Річка Сандзунокава (Сандзу) - Річка Трьох Доріг - в японській народній традиції piчкa, яка розділяє світ живих та світ мертвих. Згідно з буддійською релігією через цю piчку переправляються на той світ душі померлих (як Cтікс у давніх греків). Щоб потрапити до потойбіччя, всі померлі повиннні пройти маленьким вузьким горбатим мостом. Той, хто прожив неправедне житя, не зможе перейти міст i потрапить до пекла. 
    Голкова гора (Шпиляста гора) - за японською міфологією, гора в пеклі, з якої скидають грішників у озеро киплячої крові. Гора розташована в центрі світу - там, де проходить його вісь. Продовження світової oci вгору (через вершину Гори) вказує положення Полярної зірки, шлях до раю, а її продовження вниз вказує місце, де розташований вхід в нижній світ, у пекло. 
    Криваве озеро - загадкова водойма, що розташована в японському місті Беппу. Вода в ній, особливо за негоди набуває містичного яскраво-червоного кольору, що спричинило виникнення навколо неї безлічі легенд. Прозвавши це місце пеклом, місцеві жителі розповідають про душі грішників, що покояться у водах цього джерела.  Вода у Кривавому 03epi має ще одну особливість: її температура може підійматися до 80 градусів. Причиною червоного кольору водойми є оксид заліза, запаси якого в цьому місці дуже великі. Щодо високої температури, то тут бере безпосередню участь магма, що нагріває практично до кипіння воду завдяки гейзерам, розташованим у підводній печері. Практично кипляча червона вода виривається з надр землі i потрапляє до озера, оскільки такий процес повторюється приблизно кожні сорок хвилин, то складається враження, що водойма закипає. Небеса i пекельні судилища в уявленнях японців часто ототожнювалися з реальними місцями,  які здавна вважалися житлами природних божеств.

    Робота з текстом

    Осмислюємо прочитане. 1. За що Кандата опинився в пеклі? 2. Чому, на вашу думку, Будда звернув увагу саме на нього? 3. Як Будда вирішив урятувати Кандату? 4. Чи використав, на вашу думку, Кандата свій шанс на порятунок? 5. Назвіть частини твору. Поясніть обрані вами назви. 6. Знайдіть кульмінаційний момент новели. 7. Сформулюйте ідеї твору, спрямовані на вдосконалення людського «я», покращання моралі.
    Для обговорення. 


    Чому Кандата не зміг вибратися з пекла?

    Творче завдання. 1. Розкрийте символічний зміст образів твору: лотос, ріка Сандзунокава, Шпиляста гора, Криваве озеро, павутинка. 2. Напишіть твір-роздум на тему «Лотос і павутинка для людини».
    Роздивіться малюнки сучасного японського художника Мідзуно Пурін за мотивами новели «Павутинка». Які моменти зображено на малюнках? Перекажіть ці епізоди, прокоментуйте їх.


    Краса слова

    Характерними рисами новелістики Р. Акутаґави є: 1) філософський характер творів (загальнолюдські питання — добро і зло, життя і смерть, справедливість і несправедливість, удосконалення людського «я» тощо); 2) відображення специфіки національного буття — релігії, культури, історії; 3) широта змісту й можливість його тлумачення по-різному; 4) поєднання вигадки та реальності; 5) занурення в глибини людської психології. Основний сюжет у творах митця розгортається в душі особистості. Письменник показує, як внутрішнє «я» переживає глибокий біль і навіть муки в процесі пошуку себе, тому людина і світ у його творчості постають нерідко сумними й трагічними. Новели Р. Акутаґави, у тому числі «Павутинку», можна назвати філософсько-психологічними.
    Перевірте себе
    1.Що ви дізналися про життя та творчість Р. Акутаґави? 2. Які важливі питання порушуються в новелі «Павутинка»? 3. Які вади людей засуджуються у творі? 4. Як у новелі втілено одну з провідних ідей буддизму — справедливість? 5. До яких роздумів вас спонукала новела Р. Акутаґави? 6. Які риси японської національної культури знайшли відтворення в новелі?
    ТЕСТ

    вторник, 24 марта 2020 г.

    Учням 3(7)-Б класу урок зарубіжної літератури

    Підготувала для вас вправу по новелі О.Генрі "Останній листок" у новому сервісі Classtime. Сесія відкриється 26 березня о 9.00. Термін виконання завдання всього 20 хв. Тому не затримуйтесь, час обмежений. Заходите, натиснувши на посилання, вказуєте своє ім'я. Це моя перша спроба. Якщо сподобається, то можна і в ігри тут грати класом. Хотіла для вас зробити щось цікаве. Пишіть коментарі
    www.classtime.com/code/Y3D6EV




    Анкета твору
    «Останній листок» (1907)
    Tвip входить до збірки «Палаючий світильник»
    1. Жанр. Новела (італ. – новина) – невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну подію з напруженим сюжетом та несподіваним фіналом
    2. Герої. Джонс, Сью, Берман
    3. Композиція – побудова художнього твору, розміщення у певній послідовності та взаємозв’язку всіх його частин.

            Експозиція – опис кварталу, де поселились герої.
            Зав’язка – хвороба Джонсі.
            Розвиток дії – догляд Сью за хворою Джонсі.
            Кульмінація – картина холодної осінньої негоди уночі.
            Розв’язка – одужання Джонсі та смерть художника.

    4. Сюжет. Дві сюжетні лінії, одна з яких розповідає про життя i хворобу молодої дјвчини Джонсі i її подругу Сью, а друга — про старого художника-невдаху Бермана та його шедевр.
    5. Тема — зображення хвороби й одужання Джонсі; показ різних типів ставлення до житгя й людей.
    6. Проблеми: тяжке життя людей мистецтва, боротьба за виживання, взаємопідтримка, жертовність

    Основна думка: справжня доброта i допомога непоказні, вони не кричать про себе, знаходячи засоби захистити дорогих людей, навіть жертвуючи собою. 
    7. Символічні образи

    Намальований Берманом листок - символ надії, що не вмирає, віри в майбутнє
    “Шедевр" — досконалий витвір мистецтва, взірцевий вчинок.
    Плющ — в античній міфології символ безсмерття та буяння життя; у християнськй символіці плющ трактується як символ вічного життя i символ смерті. Плющ в'ється вгору, так i людина чіпляється за життя, коли хоче вижити, подолавши всi негаразди.
    Мольберт — символ мистецтва, творчості.

    Неаполітанська затока — символ досконалості, недосяжної краси, ідеалу.
          8. Загальні уявлення
          Де відбуваються події?
    (у невеличкому районі Нью – Йорка. Там квартири дуже дешеві, тому саме в цьому районі оселилися люди мистецтва, шлях яких лежить через злидні)
    ·     Коли відбуваються описані події?
    (восени, у листопаді)
    ·     Чому саме восени?
    (осінь – це яскраво і сумно. Спокій, дерева скидають листя, природа в
    неприкрашеному вигляді, відчувається незахищеність. Опале листя породжує зневіру в людині, підточує її сили)
    ·     Назвіть дійових осіб.
    (Джонсі і Сью, Берман)
    ·     Чому героями новели є люди мистецтва?
    ( особливі люди, почуття розвинуті сильніше, легко поранити,  образити, автор сам належав до цього світу)
    ·     Що є найстрашнішим ворогом цих людей?
    (найбільший ворог для бідних голодних людей – холод, що несе хвороби)
    9.  Робота над образом містера Пневмонії
    ·     Що таке Пневмонія?
    ·     Який прийом використовує автор, зображуючи містера Пневмонію?
    (уособлення)
    ·     Доберіть із тексту епітети, які допоможуть краще уявити цю хворобу
    ·  Джонсі захворіла. Прочитайте опис пейзажу, який вона бачить з вікна. Яку роль відіграє ця замальовка?
    (    це безрадісний пейзаж, який передає стан безвиході, безнадії)
    ·    Чому містер Пневмонія почав перемагати дівчину?
       (вирішила, що ніколи не одужає; ніщо не цікавило вже у житті; занепала духом; втратила надію; «почала рахувати карети у своїй похоронній процесії»; «діяла в інтересах гробаря»)
    ·     Чому Джонсі рахувала листки?
    ·     Чому саме плющ обрав автор?
    В оригіналі новели вжито слово ”vine“, що перекладається як виноградна лоза і як плющ. Але перекладачі обирають слово «плющ». І це не випадково. В християнській символіці плющ трактується як символ вічного життя і символ смерті. Плющ в’ється вгору, так і людина чіпляється за життя, коли хоче вижити, подолавши всі негаразди.
    10. Робота над характеристикою літературного героя
    Найбільш психологічно складним образом у творі є старий Берман.
    Місце Бермана у творі.
       • Яке перше враження склалося  у вас від художника?
       • Назвіть ключові слова, які характеризують Бермана.
       • Висновок (справляє враження пропащої, нікчемної людини, яка за свої 60  
         років нічого не змогла створити).
    У Бермана «тіло карлика». Чи можемо ми сказати, що в невдахи – художника і душа карлика?
       •Берман і Сью розмовляють про хвору Джонсі.
        «Що, кричав він…» до «…Їй – бо виберемося!“
       • Джонсі бачить останній листок, намальований старим художником.
        «Підніми штору…» до «…тримався на галузці»
       • Висновок (Берман – чуйна людина, здатна на самопожертву).
    То як несподівано для нас розкрився  Берман?  (зіставлення двох досліджень)

     
    Як блискавка у темряві робить видимими певні речі, так і письменник висвітлив найважливішу рису Бермана – людяність, здатність думати про іншого. Непоказна, звичайна людина, у якої більше «мінусів», аніж «плюсів», здатна на високий моральний вчинок. Дивак, неспроможний намалювати художній шедевр, здатний на шедевр людяності.
    · Який основний художній засіб покладено в основу створення образу  Бермана? (антитеза)
    10.Робота над фотографією скульптури Мікеланджело «Мойсей»
    Для змалювання образу Бермана автор використовує і порівняння. Він порівнює художника з Мойсеєм.

    Як ви думаєте, чи випадковим є порівняння  Бермана з Мойсеєм? (О.Генрі не  випадково порівнює Бермана з Мойсеєм. Як пророк блукав зі своїм народом 40  років пустелею, так і Берман мріяв створити шедевр – намалювати безсмертну картину.)
    Чим Берман і Мойсей доводять своє призначення на землі?
    (Ризикуючи життям Берман і Мойсей виконали свою місію. Біблійний пророк   привів свій народ у землю обітовану і передав людям 10 заповідей Божих, які    допоможуть людині врятуватися від гріха, а  художник намалював свій    шедевр – останній листок плюща на стіні сусіднього будинку. Тим самим врятував Джонсі від смерті. Цьому малюнкові судилося стати першим і останнім шедевром Бермана, в який він вклав своє велике серце, що билося в грудях художника - невдахи).
    Якою заповіддю Божою керувався Берман у своєму житті?
     («Люби ближнього свого, як самого себе»)
    «Берман намалював не просто листок, це був його шедевр, про який він мріяв усе життя», - читаємо у фіналі новели. Добро, яке зробив Берман, це врятоване життя молодої дівчини, в першу чергу, і здійснення його заповітної мрії. Він виконав своє призначення  на землі – творити добро і прекрасне – і життя він прожив недаремно. Цей старий невдаха постає взірцем тієї дієвої любові, яка без жодного слова кидається на допомогу іншим. Образ Бермана набуває справжньої духовної величі.
    Джонсі одужала, але помер художник, який так мріяв створити шедевр.               Тож, «яке відношення має листя плюща» до одужання дівчини? Якого значення в творі набуває слово «шедевр»?
    ( не тільки витвір мистецтва, а й взірцевий вчинок)
    Висновок: мистецтво відтворює життя. Та все ж за будь – яких обставин – хай найжорстокіших! – найвищим мистецтвом є мистецтво бути Людиною. Вчинок Бермана - його мрія, його шедевр.

    четверг, 19 марта 2020 г.

    Учням 3(7)-Б класу О.Генрі "Дари волхвів" домашнє завдання







    Презентація Химинець Адріани


    Виконайте завдання за цим твором
    1. Перейшовши в програму Learning Apps, вставте пропущені слова та словосполучення.
    2. Виконайте тести. Код доступу 817898
    використати цей код, відкривши посилання  join.naurok.ua. Завдання необхідно виконати до 25 березня 21:00


    Учням 2(6)-А класу домашнє завдання з зарубіжної літератури

    Перегляньте відео-матеріали та відео-урок

             



    Аналіз поеми «Пісня про Гайавату»
    Історія створення 
    У 1846 році з'явилася книга «Міф про Гайавату» з викладом міфів індіанців оджибвеїв, написана Генрі Роу Скулкрафтом,  видатним етнографом, географом і першопрохідцем, першим фахівцем з життя американських індіанців. Скулкрафт був одружений на доньці ірландця і індіанки – Джейн Джонстон. Більша частина матеріалу для книги Скулкрафта була зібрана його дружиною і тещею – індіанкою.
    Познайомившись з «Міфом про Гайавату», Лонгфелло вирішив на основі індіанських легенд створити епічну поему. Для роботи над поемою в 1854 році Лонгфелло залишив кафедру і цілком присвятив себе творчості. Він написав «Пісню про Гайавату» з 25 червня 1854 по 29 березня 1855р. і опублікував 10 листопада 1855р.
    Зразком поетичної форми для Лонгфелло став скандинавський епос «Калевала», яким він захопився під час подорожі Європою, а Гайавату порівнював з Гераклом:
    Як спитаєте мене ви —
    Звідки сі казки й легенди,
    Повні пахощів весняних,
    Холодку долин зелених,
    Диму легкого вігвамів,
    Шуму-реву водоспадів,
    Реву дикого, страшного,
    Як громи, що в горах трублять,
    Я скажу вам, відповім вам:
    «Із лісів, степів пустельних,
    Із озер Країни Снігу,
    З сторони Оджибуеїв,
    З сторони Дакотів диких…
    Там, в долині Тавазснта,
    Серед тиші пишних луків,
    Між потоками-громами
    Жив музика Навадага.
    Там мені співав він пісню,
    Говорив про Гайавату,
    Як він жив і як молився,
    Як він з сили вибивався,
    Як за свій народ боровся,
    За його щасливу долю.
    Анкета твору 
    Жанр – епічна поема (ліро-епічний віршований твір, у якому зображені значні події та яскраві характери).
    Віршовий розмір – чотиристопний хорей. Немає рими.
    Композиція – пролог (заспів) та 22 частини.
    Дія поеми відбувається на південному березі Верхнього озера, в лісах Північної Америки.
    Тема: змалювання життя, побуту і звичаїв та легенд корінного населення північноамериканського материка – індіанців.  
    Ідея: потрібно жити в мирі і злагоді.
    Складання сенкану
    «Пісня про Гайавату»
    Безсмертна, актуальна
    Повчає, надихає, виховує
    Найвідоміший твір Генрі Лонгфелло
    Шедевр
    Опрацювання І розділу «Люлька миру»
    Бесіда за прочитаним
    1. Хто такий Гітчі-Маніто? (Це верховний бог індіанців, батько всіх народів.)
    В індіанській міфології ім’я Гітчі-Маніто (англ. Gitche Manito) означає «Великий Дух». «Владика Життя». Індіанці вірили в те, що Він створив світ і править ним. Гітчі-Маніто — це Творець, Батько всіх народів, уособлення добра та мудрості для північноамериканських індіанців.
    2. З якою метою Гітчі-Маніто скликав усі індіанські племена? (Щоб навічно припинити ворожнечу між ними.)
    3. Які племена прийшли на поклик Гітчі-Маніто? (Чоктоси, Команчі, Гурони, Мендени, Делавери, Могоки, Шошони, Омоги, Пони, Чорноноги, Оджибвеї, Дакоти.)
    4. З якими почуттями індіанці прийшли на загальні збори? (У їхніх серцях палала лють і ненависть до представників тих племен, з якими вони ворогували.)
    5. Якими аргументами Гітчі-Маніто переконав усіх індіанців жити в згоді? (Ваша сила тільки в згоді,
    А безсилля — в ворожнечі!)
    6. Як змінилися індіанці після промови верховного бога? (Вони закопали в землю свою зброю, змили із себе бойові фарби і ви курили спільну Люльку Згоди.)
    7. Символом чого виступає Люлька Згоди? (Символом добровільного примирення і єднання.)
    Камінь Червоної Люльки — це історична місцевість, національна пам'ятка Америки (штат Міннесота). Це місце є священним для всіх індіанців, адже червоний колір, згідно з міфами та легендами, є невипадковим, бо на цій землі загинуло чимало їхніх пращурів. Здавна індіанці різних племен приходили до цього каменя й робили з нього люльки різноманітних видів, які використовували в різних церемоніях.
    8. Про що повідомив Гітчі-Маніто? (І Пророк на землю прийде,
                                                                           І покаже вам дорогу
                                                                          До покути, до спасіння).
    Проблемне питання
    Чому назву 1 розділу, яка мовою оригіналу звучить як «Люлька Миру», перекладач подає як «Люлька Згоди»?
    Створення схеми 
    Згода – національна єдність – мир – процвітання нації
    Тема: розповідь про Владику Світу, який закликає запалити Люльку Згоди, щоб усі народи жили в мирі, як брати.
    Ідея: «Ваша сила тільки в згоді, а безсилля — в ворожнечі!»
    Композиція:
    експозиція відсутня
    зав'язка - Гітчі-Маніто скликає племена на раду;
    розвиток дії - народи збираються на поклик Великого Духа;
    кульмінація - промова Гітчі-Маніто;
    Розв'язка - народи закопали зброю та помирилися
    V. Домашнє завдання
    Опрацювати статтю підручника, прочитати окремі розділи поеми, виписати цитати для характеристики Гайавати.
    Додатки
    Інформація про індіанські племена
    Всього триста років тому в Північній Америці жили мільйони індійців. Останні представники різних племен – від чотирьох сотень до шістнадцяти тисяч – нині проживають у резерваціях – місцях для насильницького поселення корінного населення країни:
    Гурони займали землі між озером Гурон і північно-західним берегом озера Онтаріо (територія нинішньої Канади). У резерваціях залишилося всього 400 чоловік.
    Вампаногі жили в штаті Массачусетс. Майже повністю винищені.
    Канзу жили на території штату Канзас.
    Саука жили в штатах Мічиган, Айова, Іллінойс, Вісконсин. Залишилося близько 1000 чоловік.
    Оджибве – нині залишилося 16 000 чоловік. проживали в штатах Нью-Йорк, Міннесота, Мічиган і Північна Дакота.
     Піеган жили на кордоні США і Канади. залишилося 700 людей.
     Haeaxo – нині залишилося 1500 чоловік. займали землі штатів Арізона і Нью-Мексико.
     Онейда жили на території штату Нью-Йорк. Залишилося 3500 людей.
     Муськоги (інша назва – крики) займали землі штатів Алабама, Міссісіпі, Теннессі, Джорджия. Залишилося 9000 чоловік.
      Айова жили в штаті Айова. Залишилося 600 чоловік.
     Дакота – племена, об'єднані під цією назвою, заселяли Небраску, Північну і Південну Дакоту, Міннесоту.   Залишилося не більше 11 000 чоловік.
      Майямі – нині залишилося 400 осіб. Жили в Індіані і Огайо.
      Xoпі жили в напівпустелі Арізони. залишилося 3000 людина.
     Ісанті-сіу займали землі Айови, Міннесоти, Південної Дакоти і Вісконсу. Залишилося 1200 чоловік.
      Чорноногі (інша назва – сіксікі) жили на кордоні США і Канади. У резерваціях сьогодні залишилося 1200 людей.
      Пасамакводи жили в штаті Мен. 600 чоловік нині в резерваціях.
      Брюле жили в штаті Монтана. Залишки племені нині живуть в резерваціях.
      Чирок жили в штатах Теннесі, Джорджія, Північна і Південна Кароліна. Основна маса нині переселена в Оклахому.
     Чоктави жили в Алабамі, Луїзіані та Міссісіпі. Залишилося 15 000 чоловік, переселених в Оклахому, на малородючі землі.
     Ханкпапа, оглала, мініконджу, сан-арк жили в штаті Монтана. Сьогодні залишки цих племен живуть в різних резерваціях.
      Пронизані носи (інші назви – не персе, нуміпу) займали частину штатів Орегон і Айдахо. Практично повністю знищені білими колонізаторами.
    Великий Договір про Мир
    Легенда пасамакводів
    Багато кровопролитних битв значилося за воїнами ірокезьких і алгонкинських племен. Великі лиха принесли ці битви людям. І ось настав час, коли мудрі зрозуміли, що треба припинити смертоносну ворожнечу, і розіслали по всій країні гінців. Минуло багато місяців, перш ніж гінці досягли найвіддаленіших кордонів.
    Вони сповістили кожне плем'я, що скликається Велика Рада Миру. Індіанці, почувши таку звістку, зраділи, бо всі втомилися від ворожнечі і безперервних воєн, яким не було видно кінця.
    Кожне плем'я послало на Великий Рада найдостойніших.
    У Вігвамі Красномовства зібралися вожді шести ірокезьких племен - кайюга, сенека, онондага, могауків, онейда, тускарора і п'яти алгонкинських - абенакі, пасамакводи, малесіти, мікмакі, пенобскот.
     Найстаріший з вождів сказав:
    - Якщо ми оглянемося на пройдений нами шлях, то побачимо, скільки злих справ було скоєно усіма нашими племенами. Наші томагавки, палиці, луки і стріли покриті кров'ю і повинні бути поховані на вічні часи.
    Після промови найстарішого було вирішено скласти мирний договір, і вожді пішли у Вігвам Мовчання, щоб обміркувати умови договору.
    Минуло сім сонць, і вожді знову зібралися в Вігвамі Красномовства.
    Кожен виступив і розповів про всі випробування, що випали на долю його народу. І кожен закінчував свою промову словами: "Настала пора подумати про наших дружин, дітей і онуків. Пора запалити Вічний Вогонь Миру".
    Вислухавши всіх, Рада постановила: запалити Вічний Вогонь в Вігвамі Миру; відтепер і назавжди алгонкинські та ірокезькі племена стали єдиною сім'єю і зобов'язуються жити без суперечок і чвар; Рада визначає володіння кожного племені, де воно може спокійно жити і добувати собі їжу, не побоюючись нападу сусідів; порушення умови караються за згодою всіх учасників Договору.
    У той же день Великий Мирний Договір був записаний в вампум і про умови Договору були оповіщені всі алгонкинські і ірокезькі племена.
    Між індійськими племенами настав мир.
    І цей мир зберігався довго, поки на нашу землю не прийшли блідолиці.
     «Пісню про Гайавату» вперше переклав О. Олесь. у різні часи його поезії переклали Олена Пчілка, П. Грабовський, Панас Мирний, Микола Зеров,  Н. Забіла, М. Гаско, Д. Павличко.