Біографія Роберта Бернса (1759-1796)
1 Місце народження. Роберт Бернс народився 25 січня 1759 року у селищі Алловей. біля м. Ейра на півдні графства Ейршир у Шотландії. Перший із семи дітей Бернсів.
З шотландської слово «burn» означає «струмок». Бернс любив підкреслювати цей смисл свого прізвища.
Burns supper
25 січня шотландці називають Burns supper – це національне свято в Шотландії. Це свято проводиться не тільки в Шотландії, але і в багатьох інших областях Великої Британії.
Свято має певний сценарій. Спочатку — невелике сценічне дійство з віршами, піснями та народними танцями, а потім смачна трапеза. У цей день шотландці дістають з гардеробів національні костюми — кілти.
Святкове частування в День народження Бернса складається виключно зі страв шотландської кухні. Обов’язковим є хагіс, який традиційно готується з дрібно посіченої печінки барана з додаванням вівсянки і спецій. Разом з хагісом на святковий стіл подається варена картопля і ріпа. На десерт господині готують краніхен — збиті вершки з малиною і підсмаженими вівсяними пластівцями. І, звичайно, на столі в цей день — знаменитий шотландський віскі. Усі страви заносять до кімнати під звуки шотландської волинки. Під час свята читають вірші Р. Бернса.
2. Батьки поета – Вільгельм Бернс та Агнес Браун - були бідними фермерами.
- Мати майбутнього поета мала прекрасний голос, веселий характер. Часто, сидячи за прядкою, співала народні шотландські пісні про королів, благородних розбійників та борців за незалежність маленької волелюбної Шотландії.
Батько - працьовитий і освічений фермер, розумів, що лише освіта допоможе його дітям вибитися в люди. Саме тому він сам навчив дітей читати й писати, дав їм перші уроки християнської моралі.
Вечорами “всі Бернси сиділи за книжками”, - згадували сусіди.
3. Дитинство. Дитинство майбутнього поета не було легким, адже йому доводилося працювати на рівні з дорослими, зазнавши голоду і нестатків. З 13 років Робін ходив за плугом, а в 15 став незмінним помічником батька. Але хлопець був веселим, винахідливим, дотепним. Він намагався завжди бути першим.
Він любив слухати народні пісні, балади, легенди, казки.
“В свої дитячі та юнацькі роки, - пригадував Роберт Бернс, - я був багато чим зобов'язаний одній родичці моїй матері. Вона, мабуть, мала найбільший в окрузі запас казок та пісень про дияволів, привиди, фей, домовиків, відьом, чарівників, злих духів, водяних ельфів, блукаючі вогні, видіння, чаклунів, співучі чарівні замки, драконів. - Це і збудило в мені приховані зернини поезії... ”
А найбільшою втіхою для нього було читання. Юнак читав усе, що потрапляло під руку.
3. Навчання. Саме батько пробудив в синах спрагу до знань і, відмовляючи собі в найнеобхіднішому, послав дітей у сільську школу на навчання до священика. У класному журналі значилося тільки ім'я Гілберта Бернса, а навчалися хлопчаки по черзі. На навчання двох дітей у батька просто не було грошей, до того ж один з братів постійно повинен був допомагати батькові в польових роботах. Потім, вмовивши сусідів скласти свої мізерні кошти на освіту дітей, батько запросив вчителя для всіх сільських підлітків. Ним виявився студент на прізвище Мердок, що став згодом відомим ученим.
- З допомогою Мердока Роберт Бернс опанував літературною англійською, а також французькою мовою, вивчав латинь, відкрив для себе Шекспіра, Дефо, Свіфта, Філдінга та ін.. Однак майже всі свої вірші Бернс написав на південношотландському діалекті, мовою свого дитинства. Згодом Роберта віддали до землемірної школи, а потім відправили на навчання до м. Ервіна. Писати вірші він почав у 14 років. Окрім того, збирав шотландські легенди, балади, вивчав рідну шотландську мову.
4. Важка робота. Коли Робертові виповнилося 25 років, помер батько. Юнак мав узяти на себе обов'язок піклуватися про сім'ю. Він став господарем ферми Мосгіл. Бернс невтомно працював, а вечорами писав вірші.
5. Поетичні збірки. Перша збірка : «Вірші Роберта Бернса, здебільшого на шотландському діалекті» побачила світ у 1786 році. У ній оспівувалося життя шотландського фермера-хлібороба, його моральна сила, краса рідної природи, героїчне минуле Шотландії, дотепно висміювалися лицемірство й пиха. Жива, барвиста народна мова, теми віршів сподобалися публіці.
- Один із сучасників Р. Бернса писав: «Батраки й робітниці з ферм охоче віддавали заощаджені гроші, відмовлялися від найнеобхіднішого, щоб тільки дістати цей примірник віршів»; «Робітники ткацької фабрики в Кілмарноці, купивши книжку в складчину, розділили її по аркушах і вчили вірші напам’ять, обмінюючись прочитаними сторінками».
6. У Единбурзі
- 27-го листопада 1786 року Бернс від’їздить до Единбурга. Багато хто із сучасників Роберта Бернса писали про те, що в самих вишуканих салонах столиці з’явився красивий, високий чоловік, елегантно, але просто одягнений, з прекрасними чорними очима. Усі вже знали про поета-орача, “самородка”, про його “Богом даний талант ”. Але ніхто не чекав зустріти людину такої високої культури, вільної, гідної, зі світськими манерами.
- У квітні 1787 року вийшло единбурзьке видання віршів та поем Бернса. Півтори тисячі примірників розійшлися серед передплатників, решта 500 були розпродані за 2 дні.
І двері великого світу столиці навстіж відчинилися перед Робертом. Та поет дуже швидко зрозумів, що його місце серед народу, плоть від плоті якого він є сам, а світські салони йому чужі, як і він для них.
“Чи зможе поет, повернувшись до свого знайомця – плуга, все ж зберегти у цілості свою просту ліру?” – писав Бернс. Він розумів, що його голос слухає вся Шотландія. У своїх листах та віршах поет сам детально розповів про те, як, приїхавши додому, він зрозумів, що повинен повернутися до життя простого фермера. Лише на рідній землі, серед чудової шотландської природи серце поета билось вільно й натхненно.
7. Одруження. На вилучені гроші від збірок Бернс купив невеличку ферму, одружився з Джин Армор (1765-1854) – 1788р, дочкою мохлінского підрядника Дж.Армора.
Йому довелося працювати, щоб утримувати сім'ю. У перервах між працею продовжував писати вірші.
Роберт Бернс ніколи не впадав у відчай, не скаржився. А в доброму гуморі не було людини веселішої, дотепнішої, винахідливішої за нього. Поет намагався завжди в усьому бути першим: і в роботі, і жартах. Він пишався своєю фізичною силою: однією рукою міг підняти важкий мішок, найкраще за всіх косив і жав, найшвидше складав снопи.
Увесь свій вільний час Берне самовіддано віддавав збиранню старовинних пісень та балад. Він став безпосереднім учасником відродження багатого фольклору Шотландії не тільки як кращий поет, а й як учений, як великий знавець і своєї батьківщини.
8. Останні роки життя. Незабаром Бернс розорився, нічим стало платити за оренду, і друзі виклопотали йому місце акцизного чиновника в містечку Дамфріз.
Виснажлива праця й нестатки похитнули здоров'я поета. У нього була тяжка форма ревматизму, яку лікарі в ті часи не вміли лікувати. Бернс повільно згасав. Його останні роки були затьмарені боротьбою з тяжкою хворобою та судовими торговцями, яким він заборгував.
Останній місяць свого життя Бернс провів біля моря. Лікарі, не знаючи, що вбивають поета, призначили йому холодні морські купання. Кожного ранку, задихаючись, Берне пірнав у солону воду затоки і, ледь зігрівшись, довго сидів на сонці й постійно думав.
Одного разу він сказав Джин Армор, своїй дружині, що через 100 років його вірші будуть знати й читати більше, ніж за його життя. Він відчував силу кожного слова, його чарівність, звучання. Але не лише музикою ставала у його вустах рідна мова, вона вражала, як меч, захищаючи правду й свободу. Він зробив для народу все, що міг: прагнув зберегти його мову, пісню, розповісти про його землю, найкращих синів і дочок.
9. Смерть поета. 21 липня 1796 року серце Р. Бернса зупинилося. Поетові було лише 37 років. Дружина не мала грошей на пишний похорон. В день похорон вона народила п’ятого сина Бернса. Однак за труною поета йшло 12 тисяч шотландців, які прийшли віддати йому свою останню шану. Друзі Бернса зібрали для дружини та п'ятьох дітей значну суму грошей, щоб вони не знали злиднів. Через декілька років, коли слава Бернса дійшла до столиці, король призначив удові поета пенсію. Але вона, вірна пам'яті свого чоловіка, відмовилася від цих грошей.
10. Слава поета. Перед генієм Р. Бернса схилялися не лише його численні співвітчизники, а й найавторитетніші майстри слова з інших країн. Серед них був Й.В. Гете. Він вважав, що шотландський поет досягнув величі завдяки своїй народності.
Ліричні поезії Р.Бернса і сьогодні є популярними. Багато його віршів у перекладі С.Маршака стали відомими піснями, які і зараз виконуються популярними співаками. Наприклад, відома пісня «В полях под снегом и дождем» у виконання О.Градського, «Зеленый дол» у виконанні гурту «Тіль Уленшпігель».
- Часто пісні на вірші шотландського поета використовувалися в кінофільмах. З найбільш популярних можна відзначити романс «Любов і бідність» з кінофільму «Здрастуйте, я ваша тітка!» у виконанні А. Калягіна та пісню «У моїй душі спокою немає ...» з кінофільму «Службовий роман».
11. Українські митці про творчість Р. Бернса
Творчість Р. Бернса була досить популярною і в Україні.
Т. Шевченко назвав Бернса «поетом народним і великим».
І. Франко проводив паралель між Шевченком і Бернсом. Леся Українка радила братові Михайлові включити твори знаменитого шотландця в антологію найкращих зразків світової поезії українською мовою. П. Грабовський у листах до І. Франка із заслання відзначав, що пісні Бернса «щиро народолюбні».
Українською мовою твори Бернса вперше з’явилися у 70-х рр. XIX ст. у перекладах І. Франка,
П. Грабовського та ін.
Серед сучасних перекладачів поезії Р. Бернса — Василь Мисик, Микола Лукаш, Сава Голованівський, Віталій Колодій та ін.
12. Найвідоміші вірші: «Чесна бідність», «Моє серце в верховині», «Джон-Ячмінь», "Дерево Свободи", «Моя любов рожевий квіт»
Комментариев нет:
Отправить комментарий