воскресенье, 16 февраля 2020 г.

Для 2-А класу на урок

Картки Ірини Петровської


Дж. Лондон «Північні» оповідання
 «Син вовка», «Бог його батьків», «Діти морозу», «Любов до життя», «Дочка снігів», «Біла тиша»
1. Історія створення «Північних» оповідань
У 1897 році на півночі Америки, в Клондайку, знайшли золото. В дикі простори Аляски - країну Білої холодної пустелі потягнулися тисячі бідняків ті, кого називають природженими романтиками. Джек Лондон, тоді ще початківець письменник, був з їх числа. На Алясці Лондон не розбагатів, але він зібрав там найцінніший матеріал для своїх творів, які познайомили американців з Північчю. Дерев’яні  поселення, сорокаградусна холоднеча, довгі полярні ночі, життя, повне смертельного ризику, де перемагає найсильніший,  - в таких умовах жили і боролися герої «Північних оповідань»
2. Тематика "Північних» оповідань:
- тема боротьби сильної особистості зі стихією, утвердження моральних якостей людей, їхньої взаємодопомоги, дружби, людяності ("Біла тиша", "Північна Одіссея", "Любов до життя", "На сороковій милі");
- тема згубного впливу грошей на душу людини, романтичне протиставлення природи і цивілізації ("Людина зі шрамом", "Тисяча дюжин", "У далекому краї");
- тема згубного впливу "копальневої цивілізації", пов'язаного з насадженням пороків і деградацією особистості ("На кінці веселки", "Те, чого не можна забути");
- тема трагічної долі індіанців, зображення їхньої самобутньої культури, протиставлення шляхетності і мужності індіанців хижацтву "білих вовків" ("Ліга старих", "Велика загадка", "Мужність жінки").
3. Герої північних оповідань – золотошукачі, бродяги, мисливці, авантюристи, аборигени Аляски — індіанці й ескімоси. Для героїв Дж. Лондона неможливий традиційний розподіл на позитивних і негативних. Навіть ті, котрих жене на Північ золота лихоманка, повинні мати мужність, рішучість, сміливість, щоб зануритися в Білу Тишу. Тому людське перемагає зле. Позитивний герой письменника — фізично і духовно сильний, здатний до самовідданої дружби і любові, великодушний і безкорисливий, сміливий і цілеспрямований.

Дж.Лондон  «Жага до життя»

Жанр: оповідання
Тема:  як людина бореться за життя в Білій Пустелі
Ідея: уславлення людини, яка кидає виклик смерті і перемає її, сили волі, витримки, жаги до життя
Елементи сюжету
Експозиція – опис Півночі та золотошукачів.
Зав’язка – Білл кидає свого хворого товариша.
Розвиток дій – герой бореться за життя.
Кульмінація – сутичка з вовком.
Розв’язка – порятунок героя.
«Жага до життя» - оповідання, доведення:
• Невеликий прозовий твір;
• Невелика кількість героїв (двоє);
• Однолінійний сюжет;
• Невеликий проміжок часу (декілька тижнів);
• Стислі описи.

Проблеми, які порушені у творі: проблеми людської гідності, життя і смерті, дружби та зради)
Випробування героя
1. підвернув ногу
Той, що йшов позаду, посковзнувся на гладенькому валуні й ледве не впав, але в останню мить утримався на ногах, голосно зойкнувши з болю. Мабуть, у нього запаморочилась голова; заточившись, він випростав вільну руку, ніби шукав опертя. Ставши рівно, він спробував ступити вперед, але знов похитнувся і мало не впав. — Агов, Біле! Я підвернув ногу!
2. зрада друга
Біл так і не оглянувся. Товариш дивився йому вслід, і, хоч його обличчя ніяк не пожвавилося, очі засвітилися тугою пораненого оленя. Біл вийшов, кульгаючи, на той берег і подався далі, не повертаючи голови. Чоловік, що стояв серед потоку, вдивлявся йому вслід.— Біле! — гукнув він ще раз. Це був благальний крик дужої людини, що потрапила в біду, але Біл не обернувся.
3. самотність
Він озирнув те коло світу, в якому залишився. Невесела картина. З усіх боків, аж до обрію, одноманітна пустеля, пагорби всі пологі й низькі. Ані деревця, ані кущика, ні травинки — нічого, крім безкрайньої страшної пустки; і в його очах нараз проблиснув страх.
4. голод
"Голод давався взнаки". " голод гнав його вперед". "...рибка втекла", ін з'їв двох пічкурів сирими "лиш тому, що наказував розум. Чоловік усвідомлював: щоб вижити, треба їсти". "Він страшенно ослаб, йому паморочилося в голові, іноді так, що аж в очах темніло. Його почали мучати галюцинації, муки голоду щоразу повертали розум, до дійсності". Але його діймав лише голод: цілу ніч йому снилися обіди, бенкети та столи, заставлені найрізноманітнішими стравами.
5. поєдинок з ведмедем
Одчайдушну хоробрість змило хвилею страху. А що, коли звір нападе на нього, слабосилого? Він міцніше затис у руці ножа і подивився просто у вічі ведмедеві. Ведмідь став на задні лапи й вичікувально рикнув. Якби чоловік побіг, ведмідь погнався б за ним, але чоловік не втік. Осмілілий зі страху, він теж загарчав, дико, люто, вкладаючи в це гарчання весь свій страх. Ведмідь одступив убік, погрозливо рикаючи: він і сам злякався цієї загадкової істоти, що стояла прямо й не боялась його.
6. боротьба з вовком
він угледів вовчу голову. Гострі вуха не стирчали догори, як у інших вовків; очі були тьмаві й налиті кров'ю, голова понурилася. Він був хворий. Звір не зводив з нього голодного погляду. Він то ліз навкарачки, то непритомнів, а вовк усе плентався слідом за ним, кашляючи і хриплячи. Його коліна стали суцільною раною, як і ноги; кривава смуга тяглася за ним по каменях та мохові. Якось, оглянувшись, він побачив, що вовк пожадливо вилизує слід, і зрозумів, який його чекає кінець, якщо... якщо він сам не вб'є вовка. I почалась одвічна страшна трагедія боротьби за існування: хвора людина повзла, хворий вовк шкутильгав за нею — дві вмирущі істоти волоклися через пустелю, чигаючи на життя одна одної.
Герой на судні Бедфорт.
Вони обстежили нишком його койку. В ній знайшлося повно сухарів, матрац був напханий сухарями, в кожному закутку були сухарі. I все ж чоловік мався при своєму розумі. Просто він уживав запобіжних заходів на випадок голоднечі, та й годі. Вчені сказали, що це минеться; воно й справді минулося, перш ніж «Бедфорд» кинув якір у бухті Сан-Франциско.
Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та замученому тілі, відчай від марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, що змінив страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком.
Роль природи
Природа на початку. «Сонце ховалося за товщею сизих хмар. Прокинувсь він о шостій ранку і якусь часину нерухомо лежав на спині, втупившись очима в сіре небо. Ніде ані деревця, ні кущика — саме тільки сіре море моху, серед якого розкидано сірі скелі, сірі озерця та сірі струмки. Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця.»
Природа в кінці. «Зійшло яскраве сонце… Погода була прекрасною. Почалося коротке бабине літо північних широт». «Бабине літо ще продовжувалося»
Висновки: кожна Людина повинна боротися за своє життя, бути здатною постояти за себе, нести в собі знаряддя сили, сміливості, доброзичливості, духовної і громадянської відваги і, найголовніше,— Любити Життя, сповнене духовної боротьби.

Комментариев нет:

Отправить комментарий