Дж. Лондон «Північні»
оповідання
«Син вовка», «Бог
його батьків», «Діти морозу», «Любов до життя», «Дочка снігів», «Біла тиша»
1. Історія створення «Північних» оповідань
У 1897 році на півночі Америки, в
Клондайку, знайшли золото. В дикі простори Аляски - країну Білої холодної
пустелі потягнулися тисячі бідняків ті, кого називають природженими
романтиками. Джек Лондон, тоді ще початківець письменник, був з їх числа. На
Алясці Лондон не розбагатів, але він зібрав там найцінніший матеріал для своїх
творів, які познайомили американців з Північчю. Дерев’яні поселення, сорокаградусна холоднеча, довгі
полярні ночі, життя, повне смертельного ризику, де перемагає найсильніший, - в таких умовах жили і боролися герої
«Північних оповідань»
2. Тематика "Північних» оповідань:
- тема боротьби сильної
особистості зі стихією, утвердження моральних якостей людей, їхньої
взаємодопомоги, дружби, людяності ("Біла тиша", "Північна
Одіссея", "Любов до життя", "На сороковій милі");
- тема згубного впливу грошей на
душу людини, романтичне протиставлення природи і цивілізації ("Людина зі
шрамом", "Тисяча дюжин", "У далекому краї");
- тема згубного впливу
"копальневої цивілізації", пов'язаного з насадженням пороків і
деградацією особистості ("На кінці веселки", "Те, чого не можна
забути");
- тема трагічної долі індіанців,
зображення їхньої самобутньої культури, протиставлення шляхетності і мужності
індіанців хижацтву "білих вовків" ("Ліга старих",
"Велика загадка", "Мужність жінки").
3. Герої північних оповідань – золотошукачі, бродяги,
мисливці, авантюристи, аборигени Аляски — індіанці й ескімоси. Для героїв Дж.
Лондона неможливий традиційний розподіл на позитивних і негативних. Навіть ті,
котрих жене на Північ золота лихоманка, повинні мати мужність, рішучість,
сміливість, щоб зануритися в Білу Тишу. Тому людське перемагає зле. Позитивний
герой письменника — фізично і духовно
сильний, здатний до самовідданої дружби і любові, великодушний і безкорисливий,
сміливий і цілеспрямований.
Дж.Лондон «Жага до
життя»
Жанр: оповідання
Тема: як людина бореться за життя в Білій Пустелі
Ідея: уславлення людини, яка
кидає виклик смерті і перемає її, сили волі, витримки, жаги до життя
Елементи сюжету
Експозиція – опис Півночі та
золотошукачів.
Зав’язка – Білл кидає свого
хворого товариша.
Розвиток дій – герой бореться за
життя.
Кульмінація – сутичка з вовком.
Розв’язка – порятунок героя.
«Жага до життя» -
оповідання, доведення:
• Невеликий прозовий твір;
• Невелика кількість героїв (двоє);
• Однолінійний сюжет;
• Невеликий проміжок часу (декілька тижнів);
• Стислі описи.
Проблеми, які порушені у
творі: проблеми людської гідності, життя і смерті,
дружби та зради)
Випробування героя
1. підвернув ногу
|
Той, що йшов позаду, посковзнувся на гладенькому
валуні й ледве не впав, але в останню мить утримався на ногах, голосно
зойкнувши з болю. Мабуть, у нього запаморочилась голова; заточившись, він
випростав вільну руку, ніби шукав опертя. Ставши рівно, він спробував ступити
вперед, але знов похитнувся і мало не впав. — Агов, Біле! Я підвернув ногу!
|
2. зрада друга
|
Біл так і не оглянувся. Товариш дивився йому вслід,
і, хоч його обличчя ніяк не пожвавилося, очі засвітилися тугою пораненого
оленя. Біл вийшов, кульгаючи, на той берег і подався далі, не повертаючи
голови. Чоловік, що стояв серед потоку, вдивлявся йому вслід.— Біле! — гукнув
він ще раз. Це був благальний крик дужої людини, що потрапила в біду, але Біл
не обернувся.
|
3. самотність
|
Він озирнув те коло світу, в якому залишився.
Невесела картина. З усіх боків, аж до обрію, одноманітна пустеля, пагорби всі
пологі й низькі. Ані деревця, ані кущика, ні травинки — нічого, крім
безкрайньої страшної пустки; і в його очах нараз проблиснув страх.
|
4. голод
|
"Голод давався взнаки". " голод
гнав його вперед". "...рибка втекла", ін з'їв двох пічкурів
сирими "лиш тому, що наказував розум. Чоловік усвідомлював: щоб вижити,
треба їсти". "Він страшенно ослаб, йому паморочилося в голові,
іноді так, що аж в очах темніло. Його почали мучати галюцинації, муки голоду
щоразу повертали розум, до дійсності". Але його діймав лише голод: цілу ніч йому снилися
обіди, бенкети та столи, заставлені найрізноманітнішими стравами.
|
5. поєдинок з ведмедем
|
Одчайдушну хоробрість змило хвилею страху. А що,
коли звір нападе на нього, слабосилого? Він міцніше затис у руці ножа і
подивився просто у вічі ведмедеві. Ведмідь став на задні лапи й вичікувально
рикнув. Якби чоловік побіг, ведмідь погнався б за ним, але чоловік не втік.
Осмілілий зі страху, він теж загарчав, дико, люто, вкладаючи в це гарчання
весь свій страх. Ведмідь одступив убік, погрозливо рикаючи: він і сам
злякався цієї загадкової істоти, що стояла прямо й не боялась його.
|
6. боротьба з вовком
|
він угледів вовчу голову. Гострі вуха не стирчали
догори, як у інших вовків; очі були тьмаві й налиті кров'ю, голова
понурилася. Він був хворий. Звір не зводив з нього голодного погляду. Він то
ліз навкарачки, то непритомнів, а вовк усе плентався слідом за ним, кашляючи
і хриплячи. Його коліна стали суцільною раною, як і ноги; кривава смуга
тяглася за ним по каменях та мохові. Якось, оглянувшись, він побачив, що вовк
пожадливо вилизує слід, і зрозумів, який його чекає кінець, якщо... якщо він
сам не вб'є вовка. I почалась одвічна страшна трагедія боротьби за існування:
хвора людина повзла, хворий вовк шкутильгав за нею — дві вмирущі істоти
волоклися через пустелю, чигаючи на життя одна одної.
|
Герой на судні Бедфорт.
|
Вони обстежили нишком його
койку. В ній знайшлося повно сухарів, матрац був напханий сухарями, в кожному
закутку були сухарі. I все ж чоловік мався при своєму розумі. Просто він
уживав запобіжних заходів на випадок голоднечі, та й годі. Вчені сказали, що
це минеться; воно й справді минулося, перш ніж «Бедфорд» кинув якір у бухті
Сан-Франциско.
|
Роль природи
Природа на початку. «Сонце ховалося за товщею сизих
хмар. Прокинувсь він о шостій ранку і якусь часину нерухомо лежав на спині,
втупившись очима в сіре небо. Ніде ані деревця, ні кущика — саме тільки сіре
море моху, серед якого розкидано сірі скелі, сірі озерця та сірі струмки. Небо
теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця.»
Природа в кінці. «Зійшло яскраве сонце… Погода
була прекрасною. Почалося коротке бабине літо північних широт». «Бабине літо ще
продовжувалося»
Висновки: кожна Людина повинна
боротися за своє життя, бути здатною постояти за себе, нести в собі знаряддя
сили, сміливості, доброзичливості, духовної і громадянської відваги і,
найголовніше,— Любити Життя, сповнене духовної боротьби.
Комментариев нет:
Отправить комментарий